В свiжих росах купаeться промiнь

   
   В свіжих росах купається промінь,
   Вітер пестить квітучі сади,
   І спливає у пам,яті спомин,
   Як були ми колись молоді.

   Ми уміли так ніжно кохати,
   І єдналися долі в одну,
   А в розлуці навчались чекати -
   Берегти ту любов неземну.

   Як раділи ми зустрічам нашим
   у привітних, рожевих садах...
   Ті часи, у житті самі кращі, 
   Загубилися десь у житах.

   Бо життя - то дозріле є поле,
   Де колосся-роки налились,
   І стежини у полі, як долі -
   Десь - зійшлися, а десь - розійшлись. 


Рецензии