Ось, менІ вжЕ вісімнадцять.
Я тепер вже не дитина.
Хоч виглядаю лиш на чотирнадцять.
Але в тому сама я є винна.
Я тепер зовсім доросла.
Будую повітряні замки
В рожевих думках я зависла
Встрічаючи там всі світанки
Я вже така самостійна
Вагаюсь на кожному кроці
А скрізь... Тільки біль, тільки війни
Я, ніби, на іншому боці
Душа моя зовсім скалічена
Я, нібито, вмію кохати
Кохати, та так, що не злІчити
Кого я кохала. Й не знати.
Я вже розумна й досвідчена
На граблі знов не наступаю
Роблю помилки лиш незлічено
Чи шансу на спробу не маю?!
Я птаха з підбитими крилами
Але в мріях літати люблю
Сподіваюсь, що власними силами
В житті все як треба роблю.
18
© Copyright: Катерина Славская, 2015
Свидетельство о публикации №115012901256
Свидетельство о публикации №115012901256
Рецензии
