Напившись досхочу твоїми діями,
Наївшись досхочу твоїми казками,
Я перекреслила усе й вперед за мріями,
Злетіла птахою я, вільною, прекрасною.
І в тому небі, наче рідная,
Летіла так, що забувала я про час.
Хто міг подумать, що ця стежка хибная,
І ще чекає біль мене не раз…
Але мені було до того байдуже,
Я зараз тут, й моя душа всміхається.
Хто забере у мене небо райдужне?
Хіба що, хто від мене відцурається.
Я знаю, що таке можливо й буде ще.
Я знаю, що знайдеться той проклятий душогуб.
Але прошу не зараз, не вбивайте це!
Я потребую час, щоб відпочить від ваших мук.
Не вбивайте це!
© Copyright: Крепкий Чай, 2015
Свидетельство о публикации №115012710069
Свидетельство о публикации №115012710069
Рецензии
