Так много фраз колючих в тебе

Так много фраз колючих в тебе
Ты изменился, ставишь точки над "и".
Незавершённые предложения и слова,
Всё разрушил, просто кругом идет голова!
Твои письма больше напоминают клише,
Твои формулировки безупречные  исчезли.
Ты стал нудным, как, то  папье-маше,
Ты стал царем,  на пьедестал взошедшим.
Твои  замашки в поведении, что грели меня,
Исчезли, пропали, как иголка в стоге сена.
Мне не хватает теперь бывшего тебя,
Не хватает, потому что все хорошее почти догорело.
Ты, как грязные носки, выбросил меня.
Ты бросил меня, взамен взял другую,
Ты пулей слов лживых выстрелил в сердечко мое...
Ты, как палач, оружие выбрал, что горечью атакует.
Наша постель остыла, как и ты,
А цветы, что дарил ты, давно завяли...
Мы загнаны, тобой же, в углы....
Мы напрочь наши узы разорвали.
Вдобавок - пепел сожженных писем,
Которые теперь не склеишь, да и не надо.
Теперь все станет так, как ты этого хотел...
Теперь уже прошлым стану  для тебя я!!


Ноябрь 29

Так багато стало колючих фраз в тобі,
Ти змінився, забираєш крапки над "і".
Недовершені речення та слова,
Геть спустів ти! Аж обертом йде голова!

Твої листи більше нагадують кліше,
Твої формулювання бездоганні щезли.
Ти став нудним, як, те пап'є-маше,
Ти став царем, бо всі тебе уверх піднесли.

Твої замашки та поводження, що гріли мене,
Зникли, пропали, як голка у стозі сіна.
Мені не вистачить тепер колишнього тебе,
Не вистачить, бо все хороше майже догоріло

Ти, як брудні шкарпетки, викинув мене
Ти викинув мене, натомість взявши іншу,
Ти кулею із слів брехливих вистрелив у серденько моє...
Ти вибрав, кате, зброю найгіршу!

Наша постіль схолола, як і ти,
А квіти що дарив давно зав'яли...
Ми загнані тобою ж у кути....
Ми геть всі наші узи розірвали.

Долівка. Попіл спалених листів,
Які тепер не склеїш, та й не треба
Тепер все стане так, як ти цього схотів...
Тепер минулим стану я для тебе!!