Ти прокинулась надто рано,
бо ще тиша під ліжком плете торочки на килимах.
Бо подушки парують снами
і зіжмакане простирадло, наче кіт, у його ногах.
Ти вкриваєш йому коліна,
невагомо ніжно цілуєш його родимку на плечі...
І вчорашні казки на стінах
розмальовують тінями все, що було вночі.
Ти так любиш своє безсоння.
Можна сотні разів в нього тихо питати "спиш?"
і
зі щокою в його долоні,
розпливаючись в посмішці, уявляти собі Париж.
Париж
© Copyright: Эмили Райт, 2015
Свидетельство о публикации №115012511105
Свидетельство о публикации №115012511105
Рецензии