Як повну болем рану заживляти
Коли не зупиняються терзать ножем
Як тую помсти спрагу втамувати
Коли прокляттями кропили мов дощем
Прийшло то з пекла родом одкровення
Та й прибували в серці янголи й чорти
Ми тілом мертвим осквернили сьогодення
Відправивши терпимість за борти
Не змиє наші страхи оковита
Розбито заповідей кам’яний скрижаль
Мов звірина, та лють несамовита
Мій відчай жаль…! З’їдає скрегіт - жаль…
Коли би чадо ти своє не відпустила…
Тебе ж бо й не голубила печаль!
Синів своїх Вкраїна погубила...
Чому скажи, тобі мене не жаль?!
Скрегит-жаль
© Copyright: Несаим, 2015
Свидетельство о публикации №115012500107
Свидетельство о публикации №115012500107
Рецензии
