Затям собі: разом ми, а чи ні,
Десь тужить коник...
Срібляній струні
Нема кінця.
І музика бринить
В отаві, в серці,
де ласкаві дні
Сміялися, нівроку,
навесні.
Граніту гедзь од заздрощів
синІв,
А сад погідний
вишнями ряснів, -
І цвітом, і плодами
чар отих,
Обдарував якими.
Золотих!
Затям
© Copyright: Любовь Иващенко-Сизых, 2015
Свидетельство о публикации №115012411097
Свидетельство о публикации №115012411097
Рецензии