Болить за тебе серце, Україно!
Чи наступає тиша, чи гремить -
Ти стільки вже століть як та билина
У полі, що і гнеться і шумить.
Вітри ревуть вогненні над тобою
І блискавки жорстокі землю б’ють,
І попелом вкривають, і водою,
Яку вже навіть і птахи не п’ють.
Тебе хотіли бачити єдиной,
На злуку йшли і ланцюги плели,
Та знову у розбратті Україна.
В які її тенети завели?
Немає дуба і нема тополі...
Калина під вікном... Дитячий хрест...
Під ковдрою важкою сніговою
Стирчить причілок. І волає пес.
Голодний. Хазяїв його немає,
Поїхали кудись чи вже того...
А пес чекає, сумно поглядає,
Чи хазяї не заберуть його.
Де хата - там лише сама вуглина.
Де школа - вікон вибитих пітьма.
Була дитина - і пішла дитина
На світ на той. І матері нема.
Болить за тебе серце, Україно...
Народ твій стільки горя переніс!
І по розчавленій моїй країні
війна котиться, ллються ріки сліз...
Укра на
© Copyright: Ганфайтер, 2015
Свидетельство о публикации №115012308565
Свидетельство о публикации №115012308565
Рецензии