Якi ми втомленi боятись
Які ми втомлені боятись,
Як звірі серед звіроловів,
І відчайдушно рятуватись
На цих дикунських хижих ловах!
Понівечені наші долі,
Неначе сад, побитий градом,
Ми очі опускаєм долу,
Як в передзим’ях листопадів.
Затравлені звірятка-діти,
Старі неначе з хреста зняті.
Нема куди від правди дітись:
Ми всі приречені, розп’яті.
Бо за вікном – середньовіччя,
Вогні палають інквізицій,
І смерть нам дихає в обличчя,
Прийшла задля чужих амбіцій…
Яка недоля нас спіткала
У цім пекельнім чаднім колі –
Ось так, під бомбами, вмирати
На нашім давнім Дикім Полі! *
Живі сьогодні – Слава Богу!
Ще день в обіймах цього світу!
Загиблі вчора ген серед дороги…
ЗА ЩО ВОНИ БУЛИ УБИТІ?
Якi ми втомлені боятись,
Втім без надії сподіватись…
* Дике Поле (лат. Loca deserta, пол. Dzikie Pola, Beauplan Dzikie Pole) — у вузькому розумінні історична назва нерозмежованих і слабо заселених причорноморських степів між середньою і нижньою течією Дністра на заході, нижньою течією Дону і Сіверським Дінцем на сході, від лівої притоки Дніпра — Самари і верхів'їв притоків Південного Бугу — Синюхи та Інгула на півночі, до Чорного і Азовського морів та Криму на півдні, у широкому розумінні — назва всього Великого Євразійського Степу.
На території Дикого Поля розташовані сучасні Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська,Луганська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Харківська та Херсонська області України.
Вікіпедія
Свидетельство о публикации №115012304203