Небесна синь, як цвіт барвінку,
травичка очі звеселя,
дівчата заплели хустинки,
і посміхнулося маля.
Співає в лузі соловейко,
десь чутно клекіт журавля,
на небі,наче міст,веселка,
цю перемогу прославля.
Ідуть солдати з поля бою,
помітно рідшим став їх ряд,
а дітвора біжить юрбою,
в надії привітати тат.
Усюди сміх,плескіт долоньок,
Кущі бузку,немов у сні,
радіють люди,річка,поле....
Чомусь лиш плачуть матері....
Мабуть,від радості,від щастя
їх сльози чисті,як роса,
Вже закінчилося ненастя...
Життя прекрасне...скрізь краса.
Небесна синь
© Copyright: Виктория Ставинская, 2015
Свидетельство о публикации №115012311025
Свидетельство о публикации №115012311025
Рецензии