...Десь тут мої брати, і сестри, і коханий...
А я кричу - Як ти? А я тебе благаю -
Облиш, моє дитя, розлюченую землю,
На волі побудуй своїм синам оселю -
Під соснами, у зріст з рожевою хмаринкой.
В джерельцях похрести щасливую дитинку.
Всім бідам і сльозам, катам на здивування
Хай спів її луна від краю і до краю.
У розпачі дощі, коли молюсь без тебе...
Жовтневії кущі гілля-долоні в небо:
- Хто виставляє знов між рідними кордони?
- Якою тепер мовою гудуть святії дзвони?
***
© Copyright: Ольга Чёрная Форсова, 2015
Свидетельство о публикации №115012300108
Свидетельство о публикации №115012300108
Рецензии