і стулю очі на те що бачу я
закрию вуха на те що чую
та серце все відчує
слова знецінені сірі втрачені
палку журбу у моєї сутності
лікуй мене відсутністю
бо сонця може нам забагато вже
в душі рослини не хочуть в'янути
а серцю-не розтанути
вертайсь до тих з ким ділив таємності
залиш мене у п'янкім похміллі
самотня-значить вільна
P.S. до біса взаємності
i стулю очi на те що бачу
© Copyright: Войткив Лилия, 2015
Свидетельство о публикации №115012209112
Свидетельство о публикации №115012209112
Рецензии