стільки було несказано слів
стільки було незроблено дотиків
до вій
до губ
до весняних дощів
котрі живлять свідомість
яка їх охоплює
наче мої руки тепло твоїх пальців
наче мої щоки тремтіння твоїх вуст
наче наші душі ті хвилі безумств
і сумніви накивали п'ятами
що є силі в інші галактики
(бо то є віра, що не вимагає слів)
ти є той, кого на вечерю чекатиму
той, чиї обійми розтоплять всі арктики
а моє серце
й поготів
стiльки було несказано слiв
© Copyright: Войткив Лилия, 2015
Свидетельство о публикации №115012209058
Свидетельство о публикации №115012209058
Рецензии