отрывок из сказочной повести Р к

Він неквапно прямував по сірому зимовому небу, легко перестрибуючи з хмаринки на хмаринку. Довга сива борода пливла над землею гостренькою тінню, а високий капелюх все зачіплявся за зірки, що відповідали тихим передзвоном. Дідусь Рік, зимовий казкар, спираючись на посох йшов у ніч.

Зимовий ліс солодко дрімав. М’яка снігова ковдра вкривала його гостренькі верхівки, схиляла до землі лапате віття ялинок та худенькі гілочки кущів. Легкий нічний вітерець розвіював снігову порошу, розсипаючи її сяючими, блакитними зірочками. Тоненько поскрипував уві сні старий пеньок. Мабуть, йому снилась минула весна, коли він ще був могутнім дубом і тягнув до сонця свої пухнасті гілочки. Мабуть…
Скутий могутніми льодовими латами дрімав струмок. Він щось ледь журчав, наче лагідно промовляючи до сплячих рибок, але вони не відповідали й струмок знову засинав.
А сніг все йшов і йшов, будуючи снігові мури та сяючі льодові палаци, несучи якусь особливу казку у цю холодну зимову ніч. І місячне сяєво вже не здавалося похмурим – воно переливалось різними барвами, наче у казці.


Ось щось затупотіло і на галявину, залиту місячним сяєвом вибіг заєць. Він уважно подивився великими оченятами на пухнасту ялинку і раптом промовив:

- Казкова ніч, чи не так, панночко ялинко?

Ялинка стрепенулася і прошелестіла гілками:


- Так, казкова. Він вже наближається...



Зелена панночка сягнула у небо верхівкою і заєць побачив дивну зірку, що пливла небом.



Велике місто, стомлене святковими приготуваннями, поглинуло в сонній тиші. Не спав лише маленький хлопчик Ярусь. Він не спав вже другу ніч поспіль, бо мріяв побачити падаючу зірку. Батько розповів йому, що якщо загадати бажання дивлячись на падаючу зірку, воно обов'язково здійсниться.
Ярусь не спав. Він вдивлявся в темне зоряне небо і чекав-чекав. Ярусь думав про свою хвору матусю, що спала у великому ліжку тривожним сном. "Нічого, - думав собі Ярусь, - скоро я обов'язково побачу падаючу зірку і тоді вже не прогавлю мить". Його бажання виповниться і завтра зранку вони всією сім'єю сидітимуть за святковим столом. Мама вже не буде бліда, вона сміятиметься своїм солодким дзвінким сміхом і щоки її знову стануть рожевими, мов ранкова зоря.
Ярусь не спав...