Передчуття

                Великий сум, чомусь мене тривоже!
                Передчуття, якихось грiзних змiн.
                Земля кричить, вона уже не може,
                Терпiти людство, що не чує дзвiн…

                Дзвiн застережний, той, що б’є  тривогу!
                Той, що наскрiзь, пронизує  сердця.
                Вселенський розум, ще дає  нам змогу,
                Збагнути суть, призначення Творця!

                Ну що ми робим? Губимо природу?
                Cмiття, вiдходи, оточили нас…
                Отруєне повiтря, всьому шкодить.
                Iндустрiя, ренгени повсякчас.

                Змiнився клiмат, смерчi, урагани,
                Снiгiв намети, повень, спекота.
                Гольфстрiм спинився, ну а крига тане,
                Загинуть люди! В серцi гiркота…

                Земля стає! Магнiтне губить поле...
                Воно важливе в побутi, життi.
                Орiєнтир птахiв, тварин, i доля
                Людська сумнiвна в цьому майбуттi!

                Iще не пiзно, люди об’єднайтесь!
                З’єднайте розум людства, всiх країн!
                I вiдродити Землю намагайтесь!
                Щоб не лишити, пiсля нас руїн!

                Земля жива, вона творiння Бога!
                I ми на нiй, створить повиннi Рай!
                I це остання, нам пересторога!
                Iнакше Пекло!!!  Й людству буде край!!!