Я проводжаю поглядом востаннє
Твій силует на тлі могутніх гір,
Твоя бадьорість, попри намагання,
Болить у грудях мов німий укір.
Твій шлях на небо від землі прямує,
Ти бачиш світло крізь пітьму страждань.
Та близько лихо!- Серце мое чує
І не приховує гучних повстань.
То ж зупинися, не крокуй до неба,
Достатньо новобранців із крильми.
А ти мені земний до болі треба,
Вже досить душ, побудьмо ще людьми.
Вiдчуваючи неминуче
© Copyright: Яна Счастливая, 2015
Свидетельство о публикации №115012200170
Свидетельство о публикации №115012200170
Рецензии
Найкращі убивають там найкращих
з братів зробили ворогів.
Вверху завжди збирається гниле,пропаще .
Свобода це жити без верхів.
Назар Свириденко 22.01.2015 09:48 • Заявить о нарушении
з братів зробили ворогів.
Вверху завжди збирається гниле,пропаще .
Свобода це жити без верхів.
Назар Свириденко 22.01.2015 09:48 • Заявить о нарушении