Зранку в лісі я блукаю,
та дарма грибів шукаю...
Ні великих, ні маленьких:
ані груздя, ні опенька...
Ні лисичок, ні сморчків,
ні тугих боровичків ...
Від досади ледь не плачу:
мухоморів, й тих не бачу! ...
Раптом злива налетіла,
по листках залопотіло.
Я й сховатися не встиг -
вимок з голови до ніг!
Та лиш дощик перейшов -
я зненацька ... гриб знайшов! -
ВІН ЗОНТА ЗАБУВ ЗАКРИТИ,
тож забудька я й помітив!
Я зрадів, аж до нестями!
Принесу сьогодні мамі
гриб гарненький, (не маленький!),
парасолька червоненька
і біленька рівна ніжка.
Мама любить сироїжки!
Я красуню цю зірвав
і до кошика поклав.
Вже мені не скаже ненька
що невмійка я маленький.
Скаже: "От великий ти!
А грибар - так хоч куди!"
По гриби
© Copyright: Людмила Федоровна Прохорова, 2015
Свидетельство о публикации №115012006775
Свидетельство о публикации №115012006775
Рецензии
С этой изюминкой, о грибе забывшем закрыть зонтик, стих выглядит оч. хорошо!
:)
Дядя Игорь 24.01.2015 18:13 • Заявить о нарушении
:)
Дядя Игорь 24.01.2015 18:13 • Заявить о нарушении
Спасибо, Игорь. Рада, что Вам понравилось.
Людмила Федоровна Прохорова 28.01.2015 16:20 Заявить о нарушении
Людмила Федоровна Прохорова 28.01.2015 16:20 Заявить о нарушении