Счастье госслужащего?

Щастя держcлужбовця?

Перетворює життя в робота,
З чарівної жінки в чобота.
Ритм існування одноманітний,
Як в буцегарні, де термін довічний.

Перероблюєш на держслужбі,
Темп праці, як в регбі.
Недосипаєш швидкими роками,
Не отримуєш сексу місяцями.

Забула що таке чоловіча ласка,
На відвідувачах скривджена маска.
Погрожують черговим президентом,
Лякають столичним прокурором.

Не бачиш сонця над голівкою, -
Затулене місяцем, як гвинтівкою.
При його тусклому  сяйві,
З кабінету, до кабінету, де почуття не зайві.

Ритм життя не дає шансу,
Змінити рівновагу балансу.
Природні  жіночі принади,
Нівелюють службові наряди.

Жінки остогиділи, весь час між ними,
З роками зникають між ними відміни.
Не від них чекаєш насолоди, кохання,
Від іншої статі - чутливості та розуміння.

А отримаєш все тільки від цуценя,
Тебе зустрічає, проводжає собаченя.
Ця вірна істота чекає безкорисливо,
Припадає язичком обережно.

Грамот почесних кипа в шухляді,
Бо це місткість всякої  рухляді.
Тому нема особистого життя,
А кохання пішло в забуття.

Ловиш думку заплющив очі,
Або  в маршрутці темної ночі:
Чому навколо одне лиш нещастя,
Де воно моє жіноче щастя?

                М.Родиненко