Лина Костенко. Притча про рiку...

Лина Костенко, украинская поэтесса

(вольный перевод)

Давным давно была река Диала. И царь персидский с именем простым.
И лотосы белели, как пиалы. Огнем игрался берег, как факир.
Здесь войско царское шло к переправе. Внезапно конь священный утонул.
И Кир решил судить реку по праву, и в ярости мечом по волнам полоснул.
Велел в песках прорыть везде каналы, срубить деревья,
выкосить все травы, развёл те воды в разные концы.
И умерла река. И не было реки.
Прошло по ней то войско, как по суше... Прошло то войско… И прошли века…
Пески пустынь засыпали каналы, и в русло давнее вернулась та река.
Исчез тот царь, а речка вновь восстала. Забыли Кира, а Диала
бежит, как и тогда бежала…

Январь. 2015 г.
===========================================================
оригінал

Давно колись була ріка Діала.
І цар персидський на імення Кір.
І лотоси біліли, мов піали.
І берег грав вогнями, як факір.
То царське військо йшло на переправу.
Священний кінь з недогляду втонув.
І Кір порушив проти неї справу.
Судив ту річку. І таке утнув:
Він присудив, щоб не було Діали.
Він смертний вирок їй оголосив.
Звелів прорити у пісках канали,
Зрубав дерева й трави покосив.
Одвів ті води у всі боки сущі.
Ріка умерла. Не було ріки.
Пройшло по ній те військо, як по суші.
Пройшло те вісько… І пройшли віки…
Піски пустель засипали канали.
Ріка в русло вернулася своє.
Царя немає. Є ріка Діала.
Немає Кіра. А Діала є.
===========================================================