Ой, мамо-мамочко

А снігу намело... Ой, скільки ж снігу...
А люду ж скільки, милостивий Боже...
А в хаті так бабуся голосила...
І ті свічки... і піп... і мама в тому "ложі"...
Так моторошно і так страшно стало.
А сліз нема... Лиш в грудях так здавило...
Ще розум не сприйма журби і жалю.
Не можу вірити... Не вірю я щосили.
А мама ж молода та й гарна-гарна...
Ось наче встане й зараз посміхнеться...
Мамусенько моя, та як же теє сталось ?
Та що ж це, Господи ? Чи сплю, чи все здається ?
А тиша мертва в душу ллється ладаном...
А горя ж скільки... Наче впало небо...
Я бачила, як в батька очі плакали...
Ой, мамо-мамочко, та як же ми без тебе ?
А люду в хаті... Й всюди мертві квіти...
І ті свічки... і мама в тому "ложі"...
І щось таке важке до серця липне...
Немає мами...  Милостивий Боже...
"А снігу намело... Ой, скільки ж снігу" -
Мов божевільна, тільки й шепотіла.
А навкруги все біле... біле... біле...
А в мене чорне все перед очима...

лютий 2006 рік
Довго не наважувалася публікувати цей вірш.
Болить