Я і синів своїх навчала:
Як ніжність, пристрасть ллє з грудей,
Не треба. щоб це хтось побачив
З поруч крокуючих людей.
Ця таїна лиш двом співає,
І третій зайвий тут завжди.
Сховай чуття, що напливають,
Слушної миті підожди.
А ось сьогодні оці двоє,
Їх парасольки голубінь,
Відблиски ніжності святої,
Сердець безмежна глибочінь...
І всі ішли, їх обминали,
Хто з розумінням, а хто й ні.
Та лише вдвох вони стояли,
У натовпі - наче одні.
А дощ все ллє, все не вщухає,
Вони ж стоять, мов голуби...
Таку ж придбати парасольку
Хотілось кожному з юрби.
Парасолька
© Copyright: Евгения Гитальчук-Вирченко, 2015
Свидетельство о публикации №115011804654
Свидетельство о публикации №115011804654
Рецензии