Микола Стасюк

= ВІН НА ГІБРИДНІЙ БУВ ВІЙНІ = …І я повстав.Душа сказала доки? Втопили край у підлості і злі. І я сказав:чужинці , дайте спокій, Не сійте зради на моїй землі Л Костенко 1 Горить рубіновий рубіж, А хмарки трусять перелинки: Вальсують – падають сніжинки На зледеніння гострий ніж. У гжель та іній одягав Весь світ світанок, наче в маску, Де візерунків дивну казку Мороз в дворі намалював. В нарядні сукні одяглись, На бал чепурячись, ялини; До ладу кленам на години Жупани срібні в рань прийшлись. Рясніє розсип кришталю На білосніжнім покривалі… Та на розкішнім карнавалі Танцюють загадки жалю. А на світлинах кольорів Небесний дзвін термосить бранку – Тепло сердець, що спить у жбанку, Щоб зворушити совість слів. 2 Він на гібридній був війні І захищав хорали світла… Та звібрував під синім титлом Враз щемом болісним в мені. У дзвони гупали жалі, Як квітувало Боже літо… У вічність йшли батьки та діти : І зрілі, й немічні, й малі… Здирали»гради» залюбки З епохи й доль усе найкраще – На попіл дні згоряли в пащі, Лишивши правнукам кістки. Стікали кров*ю степ й бори Та в бліндажах й ровах солдати… Хіба це зможуть приховати Поля розриті та вітри? Залізо, люди та рілля В одній суціль змішались каші : Де тут чужі і де тут наші, Коли у полум*ї земля? Здригались дітоньки у сні – Вмирали мирні люди й вої, І жертви гинули й герої В неоголошеній війні. Міліла в битвах суть життя Між берегів земного раю… За те, що сталось, відчуваю І я провину й каяття. Було й в зими чоло сумне: Гра божевілля не минала – У хлопців ноги відривало, Хоча життя у нас одне. 3 Що не кажіть – Різдво таки : Від хат до хат ідуть вертепи – І колядують, і дотепи Дарують люду залюбки. Вібрують світлом добрих слів, Пульсують дзвоники джерелом; У небо ясне і веселе Пускають діти голубів… Ще хтось лежить, а хтось – ніхто, Покій в шпиталі весь забитий: Без рук, без ніг – ще недобиті Із зони пекла, із АТО. Вертка в палату дітлашня Зайшла й завмерла на порозі… Ще чобіт шаркнув по підлозі – І стихла зайва метушня. Аж раптом тенор хлопчака , Мов вибух тут розрізав тишу: -Колядувати можна лишень? В нас нині місія така… Сяйнула зірка в плині дня. І всі проснулись : заспівали Кількоро янгольським хоралом, Христа віншуючи звання: -…Нова радість стала, Яка не бувала – Над вертепом звізда ясна, Звізда ясна засіяла… Перебирали на зорі На арфі струни променисті, Як голоси дзвеніли чисті Луною трепетно вгорі. А звуки бігли навпростець: Свій вірш дівча мале читало – Серця довіру як всотали, То й смуток звівся нанівець 4 Як до бентежних цих дарів Віднеслись старші з розумінням, То хлопець – воїн в відгомінні Зніяковів, мов рака з*їв. Вогонь розбурханий і лід Як уживаються в багатті? Дівчат присутність…поклик статі Відчув цей юний інвалід. Властивий жах такий війні: Оцей поранений хлопчина – Чиясь скалічена дитина З нестерпним щемом в множині. Спиною вмить до суєти… Щоб сліз скупих не показати Чи хтів під ковдрою сховати Він закривавлені бинти. А діти, наче б то пташня, Навколо ліжко обступили І щебетали – говорили Аж до згасання в вікнах дня. Вручають яблука й кутю, У розцяцькованих пакунках Якійсь смаколики – дарунки Та оберіг для майбуття. В них стільки світла та тепла! Маленькі ручки простягають: -Все , що змогли, усе, що маєм!... І крижана зійшла скала. Вливають в душу смак життя… Він відкриває ширше очі – І ці відвертості дівочі Його вертають з забуття. -Це за збережене життя Захисникам ми вдячні нині! – І гордо, - слава Україні! – Мов гімн, звучало з відчуттям. 5 Події й дати в іменах… Сивіє мати від розпуки – Чужі стріляють танки й «буки» По наших дочках та синах. Лиш збіг обставин помилився – І ти в підступності смертей, Дрібних лишаючи дітей, Позаздриш тим, хто не родився. Гидке кремлівське «божество» Людським життям перебирає: Герой,надіюсь, не вмирає – Він в рай злітає на Різдво. Горить у полм*ї Донбас, По кладовищах родить туга… Які дари без сина й друга, Що не святкують серед нас? На свято в рідній стороні, Коли гостей зустріне хата, Згадаєм спільно про солдата, Що змерз в окопі на війні. Під куль та вітру коляду Він день Христа зустріне в полі, Де притамує віра болі, Вберігши долю молоду. З вином у келихах простих Геть не речу промові пишні: Я за молитвою у тиші Згадаю мертвих і живих. І ще попрошу наодинці Уже навколішках в Творця: -Дай,Боже, спокою в серцях Усім , хто стримує ординців! 6 Бажали націю втоптати? – Проте вона іще жива! Її і правда, і слова Ще прагнуть світом вібрувати. У всього є своя ціна, За все приходиться платити – За право жити і любити Ми розрахуємось сповна: За подолання перелог – Життям, здоров*ям, слізьми, кров*ю, Грошима, вірою, любов*ю, Як повелів великий Бог. Зазнавши кривду не одну, Пройшовши в муках стодороги, Подіям тим, що йдуть від Нього, Складемо істинну ціну. Навкруг спаплюжена краса – Що в грунт кидали, те й вродило… Та ми ще є й найбільше диво - Наш Дух з пожарищ воскреса. На службі сієте жалі Меті ви ніби то високій.. Орда чужинців, дайте спокій Моїй знедоленій землі. Перед погрозою заброд Не став й не стане на коліна Моя квітуча Україна І волелюбний мій народ! 7 Шампанське й свіже олів*є Ще споживають у столиці… Та вже душа, струсивши глицю, Либонь, бунтує й повстає: І за сиріт, і за дітей, І за замучених в полоні, За вбитих всіх при обороні Аеропорту в млі ночей; За хлопців в збитім літаку, За тих, хто в «мирнім коридорі» Скупався в крові, як у морі, За смерть на власному току; За погвалтованих жінок, За животи, що ідіоти Вспороли гідним патріотам, За лан, спопелений в пісок; За мародерство козаків І за «паради» у Донецьку, І за руїни молодецькі Могил із прахами батьків; І за кастрованих солдат, За дим та згарища домівок, За голод, холод, бруд із плівок Відповідатиме наш «брат». Для доморослих «паханів» І для московської палати Не за горами час розплати – За сльози, кров, за смерть синів 8 Що голос мій, коли один? А спільний – струсить сон планети! І малюватиме портрети На полотні епохи син! Микола Стасюк
•••