Жінка йшла. Ні, не йшла, а пливла,
В руці - диво осіннє кленове.
У старих черевиках була,
А ще плащ був, давно теж не новий.
Посивіле волосся пливло,
І зорілися очі блакитні,
Поринаючи в те, що було,
Розпрямляючи зморшки привітні.
Щось таке у цій жцнці було -
Розказати про неї я мушу;
В безнадії щоденних турбот
Ми не втратили гідність і душу.
Душа живе
© Copyright: Евгения Гитальчук-Вирченко, 2015
Свидетельство о публикации №115011810690
Свидетельство о публикации №115011810690
Рецензии