Кленове листя
жовто - золоте
Летить поволі
падає завмерло
і, наче просинаючись
над терном,
швиденько внурюючись
боязко зника.
Цей шепіт вітру -
млосна туга дня,
і вирій
безголосої пилюки...
І шепіт клену:
"Мила. Ти прийшла?"
Обійми вітру.
Теплого. Жаркого.
Що дотиком
волосся розгортає.
Сухого листя
лагідне
"...приходь".
96
Свидетельство о публикации №115011708924