А я знаю, чому ж я у в скруті,
Полихають зарниці в вікні...
А там люди є голі, роззуті,
Проклиная, живу... у війні.
Полихають станиці і вежі,
Полихає вогонь і в мені...
Та навіщо ви, льюдонькі Божі,
Розвьязали ті руки війні...
І ще скільки загине невинних,
І навіщо те зло на Землі...
Прокидаюсь я зранку с провиной,
Копирсаясь в словах, як в золі.
Полихають столиці безсило,
Полихає і серце моє...
Но я знаю, що "здіймуться вила",
Бо Країна з колін вже встає.
У вийни
© Copyright: Ника Коэн, 2015
Свидетельство о публикации №115011607786
Свидетельство о публикации №115011607786
Рецензии