Котилось літо в зелені з дощами,
Гриміло грозами, шуміло у гілках,
Ворожка щось складала під дошками,
І говорить боялася, боялася, аж страх.
Щось бубоніла в ніс сама з собою,
А потім з криком кидалась у ліс
І там на землю падала від болю,
Та так кричала, що тремтів аж лист.
Що бачила, що знала та ворожка,
Чаклунських ритуалів оберіг?
Старий казан й зігнута чорна ложка
Варили вариво, в якому плавав ріг.
Мов божевільна, все ходила лісом,
Усіх просила, — не беріть гриби!
Топтала їх і прикривала хмизом,
І стогнучи казала, — будуть то гроби.
Менi ворожка говорила
© Copyright: Игорь Стожар, 2015
Свидетельство о публикации №115011500484
Свидетельство о публикации №115011500484
Рецензии