За що караєш мене, доле?
За те, що землю поливаю
Кривавим потом? Защо краєш
Зболіле серце щемним болем?
Чому від мене, моє доле,
Своє чоло ти відвертаєш
Й лиш колючкаи засіваєш
Мого життя убоге поле?
Невже крім сліз у тебе, доле,
Мені нічого не лишилось?
А те що здавна мені снилось
Так і не збудеться ніколи?
Невже так рано, матір-доле,
Я щастя вичерпав ліміти?
То не жалій же його дітям,
Щасти ж хоч їм завжди й довкола.
Не треба їм багатства, доле,
Те ненаситним, може, треба.
Про щастя молим тебе, небо,
Лиш просто щастя для них молим.
листопад 1981
Розпач
© Copyright: Виктор Сугоняко, 2015
Свидетельство о публикации №115011300957
Свидетельство о публикации №115011300957
Рецензии