дивися -
червоні барви на твоїх устах
і личко , ще часом не понівечене
ми приречені !
на вічний спокій духовний
та страждання з принципом зречення
дивися -
я подарую тобі весь світ ,
й кину до твоїх ніг
красиві вулички та той , що рипить під чоботами ,
білий , блискучий сніг
дивися -
вже небо змарніло від тої печалі ;
ти щось неймовірне й всесильне у моїй душі зачала -
та нам усього замало
і неба , і посмішок , поглядів , доторків
я чекатиму тих вівторків ,
коли ти приходила й ми дивилися -
червоні барви на наших устах
обличчя , часом не понівечені :
де ти мені лікувала
душевні рани ,
вогнем ненависті
обпечені
лицо
© Copyright: Лунина Майя, 2015
Свидетельство о публикации №115011310002
Свидетельство о публикации №115011310002
Рецензии