Украина

Минуло літо, минули ті дні,
Коли на рідній земельці ми були одні.
Коли ми співали, раділи дню тому,
Коли матері голосили : "Додому!"
Тепер все не так, тепер все змінилось,
Тепер в нас воюють «Ах хай там сказилось!»
Тепер рідна мати не зна що й казати,
Лиш молиться Богу : "Вернися до хати!
Вернися мій любий, мій сину, вернися!"
А сльози біжать по красному намисті.
А Батько, батечко, рідненький, він також заплаче,
Заплаче собі тихесенько, щоб ніхто не бачив.
Віьме в руку тої міцної,да й вип'є чарчину,
За рідненького синочка, за неньку Україну!
Ось так воно і є,ось так і йде весь пік,
І дуже щось нагадуе 41-й рік.
Війна іде, солдати мруть, час не стоїть на місці,
Але Путіну, паскуді, треба дать по пі**ці!
Щоб він знав, хто ми такі і чого ми варті,
Обведемо ми його, по його ж і "карті"!
Адже діти і дорослі не дуже вірять в НЛО,
Але кожен українець знає : "Путін, то х***о!"
Хай там як, переживемо,воююемо ж не в перший раз,
І ми вже якось довели, що Гітлер, той ще ганджубас!
Все буде добре, все скінчиться і буде ясна днина,
І побачать мати з батьком єдиного сина!
Не мертвого, а живого, живого хлопчину,
Що пережив ту війну, як справжній мужчина!
Сонечко взійде, травичка зросте,
Донечка мила по полю піде.
Хмарки попливуть по блакиті небесній
І всі ми всміхнемось у день той воскресний!
Слава Україні!