Тюремна шаль

Я так дивився в очі заповітно
Таким добром і сонячним теплом
Вони ж пасами стягували міцно
І дали нюхати ядучий бром.

Я так кричав і спокою не бачив
Реміння майже повністю порвав
Мені ж в дарунок хтось призначив
Сорочку гамівну і руки зав'язав.

Я присмерком не міг заснути
Крутивсь й стогнав, хотів піти
Бо білих стін світло палюче
Ламало всі мої кістки.

І х то ж ти думаєш озветься?
Я в гордості і люті так ревів
І регіт було всюди чутно
Ні каплі сліз я не зронив.

Я так сміявсь що горло стало
Шкарублим як іржава сталь
І все їм було мало й мало
Паски тугіш, тюремна шаль.

Мені що день що ніч змішались
В пекельну кухню де вони
Готують блюда із злидення
Нанизуючи люд на шампури.

То мабуть тільки я знав чим скінчиться
Самі ж себе калічать і гноять
Прив'язаний гнітючими пасками
Я не хотів їх доганять.
Людей моїх, скаженних й диких
Дай волі і підуть рубать
Самих себе й тебе допоки
Скінчитья м'ясо й не буде з чтого готувать.