Злочин кара

ЗЛОЧИН І КАРА

Плаче жінка у під’їзді, голосно волає.
По дорозі колежанку свою зустрічає.

- Що, сусідко, сльози ллєш?-, запитала тихо.
- У мій дім прийшла біда, та спіткало лихо...

Під скорочення звільнили мого чоловіка,
Син поїхав на АТО, а тепер — каліка...

На мою малу зарплату, як тепер прожити?
Подорожчала квартплата, чим тепер платити?

Із Донецька братова врятувалась з сином,
І тапер живемо разом, у моїй хатині...

Підросла ціна на ліки, у борги залізла,
Подорожчали продукти, та пуста валіза...

У Державі нема газу, хату обігріти,
А попереду зима, що тепер робити?

- Ти, подруго, не зітхай. Сама винувата.
В тому, що біда прийшла, брат вбиває брата!

Замість того, щоби сина розуму навчити,
Ти його у “Правий сектор” вмовила вступити!

А навіщо за нацистів голос віддавала?
Син поїхав на “Майдан” - ти благословляла!

Коли в землю ворожнечі сіяли насіння,
Коли в “Беркут” на “Майдані” кидали каміння,

Та Будинок профспілок, у вогні спалили,
Та беззахисних людей, катували, били!

Ти раділа, як народ, без жалю вбивали,
А злочинців, як героїв, свято величали!

Бог, сусідко, не сліпий! Він усе побаче!
Хто над злочином сміявся — той тепер заплаче!

Що посієш - те й пожнеш! Треба пам’ятати!
Час розкидати каміння — час їх позбирати!

За фашистами пішли, як овець отара!
Ти тяжкий зробила злочин! Ось тобі і кара!

СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(жовтень 2014)