Вiд мене до тебе

Від мене до тебе
Півтори тисячі кілометрів-поцілунків,
Доба безмежного щастя в дорозі,
Зимові вікна в мережах візерунків
Та серце, що я втримати в грудях невзмозі.
Тринадцять  залізничних станцій,
Кожна з яких бажає дати притулок закоханому поету,
Відволікти увагу та зняти з дистанції,
Розказати і показати всі свої секрети.
Але я нічого і нікого не хочу знати –
Я лечу до тебе, випереджаючи потяг,
Крізь завірюху і сніг, числа і дати,
Як невідомий герой в казкових чоботях.
Від мене до тебе
Летить Блакитна стріла Джанні Родарі,
Історіями якого я зачитувався колись.
Зараз я читаю інші книжки. В них написано: «Кожній тварі по парі…»,
«Вдарили по одній щоці, підстав другу і змирись…»
Від мене до тебе
Попутній вітер, малиновій передзвін залізничних перегонів
Та мільйони зустрічних реперських вагонів,
Які в своїх речитативах співають про тебе,
Про нас на грішній землі та в неторканому небі.
А від тебе до мене що?
Чи хто?