Перевод на русский язык:
http://www.stihi.ru/2015/01/10/5233
СОН
Вона живе і досі невже і я живу
Я бачив її коси фіалки рву
Десь у рові зеленім і її рука
Лежить у мене на плечі легка легка
Сонний туман випростувавсь навколо
А в далині десь місто спить
з відкритими очима
Навколо все поснуло застигло захололо
І ми самі без човна і не з ними
Такий неясний сон чом річка а не зала
Чом ласка не прокльон і хусткою махала
І досі чую я тремтить її рука
у мене на плечі легка легка легка
Кохана.
29. VII. 1916. Владивосток
3 книги «П'єро кохає»
Читати далі: М. Семенко — Поклик віків
http://www.stihi.ru/2015/01/10/5510
Михайль Семенко. Сон
© Copyright: Владимир Петков, 2015
Свидетельство о публикации №115011005267
Свидетельство о публикации №115011005267
Рецензии
