Черговий несподіваний постріл,
З відчуттів тільки холодна кров.
І зі слів зазвичай надто гострих
Вголос кинута м'якісь моїх молитов.
Вголос кинуто істин холодних відвертість,
Істин невдячних, сукупність злих правд.
У мене зсередини надламують впертість,
Поки невпинно позбаляють бравад.
Поки невпинно шматують, кривавлять,
Доки розламують вздовж і впоперек - вщент.
Потім і відчаю навіть позбавлять.
І знову один я - сумний диригент.
Сили позбавлений, глухий на благання.
Руки висять, а плоть чужа, не моя.
Так мене нівечать жорстокі вагання,
Так розправляються, коли я вже не я.
Так диригента катуюсь усі,
З мене знущаються за сміливу заяву:
Я змусив стихнути цілий світ
Поки в уяві, поки лиш в уяві.
Сумна доля диригента, котрий змусив замовчати
© Copyright: Яна Сыса, 2015
Свидетельство о публикации №115011001523
Свидетельство о публикации №115011001523
Рецензии