Звiр

Скільки б хвилин не минуло,
Днів, тижнів, років.
Не зітреться кров на долонях.
Це було на справді - не міф.

Кривава  смертельна пожежа,
Країни ковтала з кістками.
Нацистська залізна ручища,
Горлянку народу стискала .

Як звір, що не має притулку,
Як повінь, що дико лютує.
На шмати розтрощує землю,
Арійську державу будує.

Для нього ідея дорожче,
За тисячі тисяч життів,
За мир і за спокій людини,
За душі хоробрих бійців.

Коли не було вже надії,
І начебто всесвіт в полоні.
Радянська Велика Людина,
Гвинтівку взяла у долоні.

Загублено було мільйони,
Найкращих у світі людей.
Бо хтось розрізняє погано,
Цінність життя та ідей.

Тоді відстояли країну,
І кожну травинку у полі.
Фашистському звіру вже досить,
Тримати наш дух у неволі.

Здобули батьки перемогу,
Ціною, яку не злічити.
Щоб юнкери небо не дерли,
І жили у злагоді діти.


Якщо ми забудемо тих,
Хто руками тримав перемогу .
Ми ніколи в житті не знайдемо,
До майбутнього справжню дорогу.


Велика потрібна пошана,
Мисливцям на страшного звіра.
Вони захистили наш спокій,
До них наша вдячність і віра!