Доба сплива, роки летять,
Минають добрі та недобрі,
Їх не спинить, не приховать,
А вік такий, що видно обрій.
Я не зозуля вік кувати,
Що Бог відпустить – все моє,
Вже час минув бешкетувати,
А жити ще бажання є.
Життю завжди треба радіти -
На всякий час, свій інтерес,
Дорослішими стали діти.
І бач, куди сягнув прогрес.
Онуки з часом підростають,
В майбутнє хай ідуть з пітьми,
Ідуть вперед та розум мають,
Важливо, щоб були людьми.
Як кіт, я сяду під віконце,
Та міркуватиму в тиші.
Крізь шибку добре гріє сонце,
А я складатиму вірші!
Життевий обрiй
© Copyright: Василий Касьяненко, 2015
Свидетельство о публикации №115011011448
Свидетельство о публикации №115011011448
Рецензии
