Зоряний лiт

     Зараз гарна зоряна ніч.
     Білий відблиск місячного світла лягає на дерева,будівлі, стовпи. І від них тягнуться довгі похмурі темні тіні.

     Зірки палахкотять на небі, кожна своїм неповторним блиском. І, коли дивишся довго-довго в зоряне темне небо, то кожна та маленька зірочка здається тобі часточкою сонця. Немов краплини його повихлюпувались з тих сонячних обрисів і маленькими сонячними зайчиками мигкотять, хизуючись і посміхаючись до тебе з небесних висот.

     Гарні вони - Зорі.  Далекі, незвідані і такі загадкові.

     Часом здається, що зірка, як і людина має свою долю... А коли зірка падає - вражає своїм вогняним хвостом, неначе прагне, хоч ще, на якусь коротку мить, продовжити своє яскраве життя.

     В цю мить, коротку і неповторну, ти загадай своє бажання - на щастя і на вірне кохання.  Воно здійсниться обов,язково!

                ЗОРЯНИЙ  ЛІТ

 Ти загадай собі бажання,
  Коли падає зірка з гори.
   На вірність, на чисте кохання,
    І нікому не говори.
     Щоб збулися твої всі мрії,
      Незахмареним щастя було.
       Щоб бажання твоє і надії
        Назавжди у буття увійшло.
         Щоб вогнисто-червоні маки
          Простелились на стежці життя.
          І щоб був ти щасливий з нею,
         Щоб від щастя впадав в забуття!
        Щоб від щастя туманились очі,
       Щоб кохання вогонь палав.
      Щоб за ласки її дівочі
     Ти б на світі усе віддав!
    І за вірне, за чисте кохання
   Пам,ятай ти тремку цю мить,
  Коли зірка  твого бажання
 В твоїх мріях у леті згорить.