Подвиг десантникiв у Cлов янську

ПОДВИГ ДЕСАНТНИКІВ У СЛОВ’ЯНСЬКУ

Це сталось в Україні, навесні.
У квітні, в чотирнадцятому році.
Слов’янськ. Народ з плакатами стоїть.
Хтось голосно волає, хтось мовчить,
Хтось зводить барикади на дорозі.

На парашутах з неба на людей
Десантники озброєні спустились.
Мітингарі, в передчутті біди,
Розбіглися уроздріб, хто куди.
На місті літня жінка залишилась.

Наважилась, зробила крок вперед,
Поглянувши у вічі командиру,
Сказала твердо: «Синку, зупинись.
За що ви супостатам продались?
За гроші? За кар’єру? За квартиру?

Злочинці у Державі на чолі!
Це правда, це не тяжко зрозуміти.
За них народ у Києві стояв,
А снайпер ззаду в спини їм стріляв,
Для того, щоби натовп розлютити.

А скільки в крематорії людей
Таємно спалено після «Майдану»?
Та за які такі святі ідеї,
Державні пограбовано музеї?
Ми стогнемо під владою тирана!

Ці Юди, щоб дорватись до казни,
Панам американським продалися.
Чужинцям наші землі продають,
А люди, як сліпці, за ними йдуть,
Бо на брехню солодку повелися.

Маріонетки у руках чужих
Погрожували, із військами НАТО
Росію розірвати на шматки,
Повстання влаштувати у Москві,
Та місто Севастополь відібрати,

Ростов, Воронеж, а також Кубань!
А зараз на Росію нарікають!
Себе вони піднесли до Богів,
Глумляться з нас, вважають за рабів.
«Недолюдьми» відверто називають.

Та влада, що зі зброєю прийшла,
Зі зброєю і буде панувати,
Штовхаючи народ свій до війни.
Як мати, закликаю вас, сини!
Нам треба разом зброю в руки взяти,

Та гнати цю злочинну владу ГЕТЬ!
Не хоче наш народ терор терпіти!
Фашисти пам’ять пращурів бруднять,
Руйнують монументи, нас чорнять!
Чи вам не стидно покидькам служити?!

Чого, козаче, очі опустив?
Як кат, прийшов ти свій народ вбивати?
Злочинний не виконуйте наказ!
Ви присягали захищати нас!
Від ворога народ свій захищати!»

Безстрашний, відчайдушний командир
Не зміг дивитись літній жінці в очі.
Він сам відверто владу зневажав,
І добре розумів та пам’ятав,
Підняти зброю на народ – це злочин!

Так, Батьківщині він присягу дав,
Але з фашистом не складав угоду.
Як командир, він рішення прийняв,
Підлеглим скласти зброю наказав,
Поклавши на вівтар свою свободу.

СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(вересень 2014)

     У квітні 2014 року, бійці 25-ї бригади ВДВ України, розміщені під Слов'янським, який піднявся проти Києва, перейшли на бік ополченців. Пізніше їх судили. Як склалася подальша доля цих відважних людей – мені не відомо, аде мені хочеться вірити в те, що з ними усе гаразд.