Кохання наче вiтер...

В житті - то буревії, то безвітря...
Та...все цінуєш - лиш - коли втрачаєш...
Кохання наче вітер чи повітря:
Його не бачиш ти та відчуваєш...

Невидиме, немов земне тяжіння...
Та вже коли у серце потрапляє,
То так глибинно пророста корінням,
Що розум і свідомість відбирає...

Стискається душа до онеміння
І не сприймає доводи, благання...
Та наче тепле сонячне проміння
Потрібне для життя оте кохання...

Кохання нам потрібне - як повітря,
Як дощ рясний в пекельну літню днину...
І хоч воно невидиме, як вітер
Та проростає, мов зерно, в людину...


Рецензии