Запитала я в небоги..

Виктория Гребенюк Роженкова
Запитала я в "небоги"..
Що сиділа край дороги
Що тут робиш, звідкіля?
Чи тутешня, чи здаля..

А вона, підійма очі
Дуже їсти люба хочу..
Хоч ковточок дай води
Чахну з голоду, й біди..

Із села прогнали люди
Не вертайся гірше буде!
Та у слід кричали разом
Ти не жінка, а зараза..

Не така я, ти не бійся
Розкажу, ти лиш не смійся
Знахарка я, та набожна
Тільки жить, в селі не можна

Від всіх хворів, та недуг
Декому, вернула слух
Лікувала я, що сили
А вони мене побили..

Та сказали, відьма я
Прокляли моє імя..
Ще сказали, що нездара
Що я бісова примара..

От такі, то мої справи
Я  тепер біжу від слави
А тобі , моя ти люба
Хай до віку щастя буде!

За добро своє не каюсь
Але всіх людей цураюсь
І тепер мій дім-дорога,
Покладаюсь лиш на Бога!
08 01 2015 р
Вікторія Р


© Copyright: Виктория Гребенюк Роженкова, 2015
Свидетельство о публикации №115010805626
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Виктория Гребенюк Роженкова
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Виктория Гребенюк Роженкова