Один лиш день

А я ненавджу вас більше ,
Чим те можливо уявить
І в той же час кохаю ніжно
Як мати пестить дитинча
Незнаю що зі мною сталось
Чи демон у мені осів
Але ж і янголи ридали,
Коли я вас тоді зустрів
Не хочу думати про завтра ,
Не бачу сенсу в цім
Адже зрадливість вам присутня
Як з роду євиного всім
Сьогодні ви ласкава і привітна ,
Вже взавтра гірше звіра
Ще вчора щебетали мило,
тепер неначе гідра скамяніли
Я розумію що між нами просто,
Немає ні кохання, ні озлоб
Мене вважаєте ви другом ,
А ви для мене ,живий Бог.
Нехай весілля не зіграєм ,
Нехай не матимем дітей
Можливо нам для щастя дано аж цілий божий день
Ви скажете так це ж так мало...
І відповім ви забуваєте
про те : настільки бідно ми живем
Ах ні, я говорю не про житло ,авто
Тим паче про прикраси
Цього в наш час хоч греблі завали
Не вистачає нам духовної наснаги
Не вситачає внутрішньой краси
Нікчемні люди позабули ідеали
Які для них творили з сивой давнини
Колись за поцілунок віддавали царства
А війни які війни йшли ,
Тепер все стало враз безнравно й безпринципно
Які там поцілунки? ДурнІ ви.
Тепер немає святості у цьому,
Ти цілувати можеш будь кого
А  обійняти просто і чутливо,
Немає вже кого.
Ви позабули те тепло.
І стали ви холодною такою
Ніяк не від приємних фраз,
Можливо вас пошарпав білий тигр ,
чи може сніжний  барс?
Що не кохав , або не вмів кохати
Вина неваша в тому є ,
Бо хто тепла не може віддавати
Чуже тепло собі візьме.
Я знаю це банально і безглуздо
Та все ж я обійняв не раз
Нехай всього лиш день є в нас
Я позабув про всю розпусту і про сором
Мені лишень, би обійняти вас
І не потрібно говорити й слова
Тут зрозуміло і без фраз
А потім лиш залишиться хвилина
Поцілував би палко так.
А далі будь що буде,
Не моя то днина
Нехай й надалі обійматиме вас барс
Дарує квіти , рідше радість
І проживете довгії віка
Ви всеж згадаєте той вечір
Те як зустрілася рука моя й твоя
Як мало було миті тої нам,
А поцілунок він був нашим справжнім
Він був один на мілійон
За нього справді і нестрашно
І в воду ,і в вогонь
І в саме пекло пригнути зі скелі
І розплескатись об скелясті береги
Ви впреше були такі ніжні й щирі
А з ним склювали вас крукИ...