А ось і я стояв як мертвий
Перед її небаченой красою,
Коли пройшла вона повз мене
Лавиною накрило з головою.
Ішла ,пройшла ,неозиралась,
І квітли , квіти навкруги,
В місцях де пятами ступала
Волошки сині проросли.
Я онімів, не ворухнувшись
Лиш мовчки проводжав у даль
Той силует весняно-ніжний
Що потихеньку розтавав,
Проміння сонячне грайливе
Малює радість на очах
А силует все віддалявся
Надію в серці залишав.
Я знав, що стрінемося знову,
Вона пройде повз мене ще.
І скільки зим мені залишилось прожити,
Поки моє коріння відімре.
Лиш перший промінь знов заграє
Мелодію весняної краси
Як знов прийде моя кохана
Лавиною вкритивати всі думки.
Моя кохана
© Copyright: Станислав Осетров, 2015
Свидетельство о публикации №115010604138
Свидетельство о публикации №115010604138
Рецензии