Мені так сумно, Боже, тут без Тебе,
На цій землі, де сльози, біль і кров.
Я пташкою полинув би до Неба,
Де в Царстві Божім – щастя і любов.
Як одиноко, Батьку мій Небесний,
Серед людей, що люблять лиш земне!
Шукаю втіху в істинах чудесних,
Які в журбі підтримують мене.
Коли в душі моїй смертельна туга,
Коли слабкий, як крихітне дитя, —
Звертаюсь я до істинного Друга,
Щоб Він вдихнув краплиночку життя.
Щораз, коли гнітять сердечні муки,
Він прилітає птахом і здаля.
Бере мене, як матінка на руки,
І заколисує, неначе немовля.
Без Господа сумно
© Copyright: Алим Зелинский, 2015
Свидетельство о публикации №115010505051
Свидетельство о публикации №115010505051
Рецензии