Як ти набридливо прийшов,
З мораллю,майже,як святий.
Вже вирiшив,що твiй улов.
Така собi персона на iм`я Батий.
Вiдданостi тобi не позичати.
Cвоє щуряче серце зразу вiддаси,
В обiймах твою Високiсть вже стрiчати!
Повиннi,але так тхне вiд «казкової краси»
Що ж ти лізеш й не питаєш?!
Моя краса оманлива,та не така…
Гадаєш так,але не знаєш,
Що натрапив ти на кнут,замiсть пряника.
Цiнитель
© Copyright: Анастасия Вороновская, 2015
Свидетельство о публикации №115010500370
Свидетельство о публикации №115010500370
Рецензии