Круг жыцця

                Стала поле роўным,
                Бо ўсё пажалі.
                Не цвіце бульбоўнік,
                Пасохлы да жалю.
                Як не маркоціцца!
                Перакаці-поле,
                Высахлае, коціцца
                Да сваёй нядолі.
                Але калаўрот жыцця
                Ўсё круціцца,круціцца,
                Хаця ж бы, хаця
                Вады жывой напіцца.
                Сваю пятку
                Трэба так загаварыць,
                Каб не далі выспятка,
                Каб яшчэ пажыць.
                Пабачыць, як арабіна
                Ды яшчэ шыпоўнік
                Колерам чырвоным
                Восень напоўняць.
                Усё б ім румяніцца,
                Бы ідуць у сваты!
                А вось і пляменніца -
                Каліна ля хаты.
                Яшчэ ж ты круцішся,
                Мой калаўротак,
                Хоць і баішся
                Жыцця драплівых котак.