Я знов дивлюсь в кохані очі,
та чую серця стук твого,
і бачу ті, безсонні ночі,
дитинства безтурботного свого.
Твої уста поїли бідну,
та не мене одну...
А руки вже обіймають рідну,
та не в твоїх обіймах я тону.
Можливо, ще побачу знову
тебе, та вже чужого.
Напевно, буде все чудово,
та не в тебе одного.
"Але", "можливо" та "напевно"...
Навіщо втрачати роки без кохання?
Не хочу я жити даремно,
йти по світу в пошуках й скитаннях...
Минуле
© Copyright: Таня Задоя, 2014
Свидетельство о публикации №114123000065
Свидетельство о публикации №114123000065
Рецензии