ПРО САМОТНІСТЬ
Самотність - то не чорна смуга,
Не біда й не туга,
Не якась залежність
І не спроба
Сховатись.
Самотність - то хвороба,
Що вражає зненацька, раптово.
І серед юрби ти сам, один.
Кілька тижнів або кілька годин,
Бо все ж - тимчасово.
А потім - за рецидивом рецидив.
Уже безболісно
І, навіть, якось млосно
Почувається душа щоразу.
І роковий улюблений мотив
Змітини хочеться на щось ліричне,
На кшталт джазу.
І вже тебе давно не рве на шмаття.
І інколи чекаеш самоти
Як вітру ждуть вітрила,
А дочекавшись,
Розпалюєш в душі багаття
(Щоб тепло стало),
Розправляєш за спиною крила
І - вперед в країну спогадів
(Що завжди душу лоскотали),
У край незгашених надій
І різних чудернацьких мрій.
Там тепло
І, ніби, пахне здоба.
Там несказанний спокій.
Там пишуться вірші.
І от - самотність вже і не хвороба,
А просто спокій для душі.
Про самотн сть
© Copyright: Алена Жорницкая, 2014
Свидетельство о публикации №114123004098
Свидетельство о публикации №114123004098
Рецензии