Колись шуміли жорстокі бої,
і мужньо стояли солдати.
Вони не звертали увагу на рани свої,
бо за вітчизну готові вмирати.
Ішли роки- народ тримався,
всім серцем вірив в перемогу.
Хоч катували- ворогу не здався,
і не чекав від інших допомоги.
Хоч втрат багато і зазнали:
руїни, кров, жіночі сльози,
та спільні цілі їх єднали
і не лякаликуль загрози.
Холопці завзято йшли боронити
дітей, та майбутнє своєї країни.
А нам же в жалобі потрібно склонити
чоло перед героями своєї України.
Вже відгриміли гармати
і стихли пророки вітри.
Та буду завжди памятати
про ті героїчні роки.
Тепер у нас одна лиш ціль-
Україні подарувати майбутнє,
не справляти в війну свят і весіль,
і тоді ми будемо могутні.
І маючи віру в єдину країну
в кожній душі і у кожному серці,
Залунає кругом соловїна
Наша мова, як барви в веселці
Задумайся
© Copyright: Таня Задоя, 2014
Свидетельство о публикации №114123003253
Свидетельство о публикации №114123003253
Рецензии