Голос народу

Не відриваючи очі від неба
Я прийду в ночі до тебе.
Я прийду дощем, поривом вітру,
Прилечу лелекою, розцвічуся цвітом.
Ти не плач матусю і прости,
Що я не вернусь до весни.
Прости мамусю за траурну хустину.
Пробач за чорну домовину.
Ти знаєш, мамо, це поле бою...
Ця гора тіл і ріки крові...
І я не маю вже спокою.
Душа болить і ниє,
Дужа від болю виє!
Чути свист куль і вибухи гранат,
А зрадники на другій стороні стоять.

І це за що? За долари чи євро?
Чи може золото і срібло у кишень?
А ми... а ми за вільну Україну
Горбатимось у злиднях ніч і день.
Нам не страшні морози, погрози, вороги.
Ми стоїмо за нас, за вільну Батьківщину.

Цей божевільний краде наші гроші.
Він бідності не знає, її і знать не хоче.
Він думає що цар
Але це так не є.
Він знає що посадять,
Тому мерщій тікає!
І все що можна взяти - з собою забирає.
А залишив лиш зброю...
Якою він колись... людей своїх вбивав.

А ми... а ми уже не ті.
Ми піднялись з колін!
І більш не будемо його ляльками!
У серці в нас кривавий знак,
Який уже і не загоїти роками.
Ми пам'ятаєм всіх,
Хто за свободу, за майбутнє воював.
І всі ми воїни, герої України.
З молитвою й хрестом йдемо у бій
Нашу державу чекають великі переміни.