ти не розумієш моїх почуттів,
а в мені живе страх пояснити.
навіть коли я кричу,
на жаль,моє сонце не в змозі цю хвилю зловити.
в тебе є свій корабель.
як знаю я, жінка на кораблі - до нещастя.
лиши хоча б одну відкриту дверь,
щоб я міг підкратись !
і дивитись на тебе.
просто дивитись.
можливо, ще малювати..
твою непідконтрольну міміку - 3 години тому ти лягла спати.
помітила, що посилаєш посмішки скрізь сон, доречі.
а я егоїстично присвоюю їх інколи собі.
благаю,дай мені хоч трошечки насолодитись,
доки не сплю я.
в якомусь червоному труні.
останн прохання
© Copyright: Анастасия Ельникова, 2014
Свидетельство о публикации №114122804771
Свидетельство о публикации №114122804771
Рецензии
